Гортензія волотиста

Обрізайте рано навесні, до розпускання бруньок, укорочуючи торішні пагони на 2–3 бруньки. Волотиста гортензія цвіте на пагонах поточного року, тож сильна весняна обрізка дає потужніші пагони й більші суцвіття. Восени зрізати не обов’язково — сухі волоті прикрашають кущ узимку.

Найчастіші причини — надто затінене місце, брак вологи в спеку або відсутність весняної обрізки. Пересадіть кущ на сонячніше місце, мульчуйте приствольне коло й щовесни вкорочуйте пагони — і рясне цвітіння повернеться.

Гарними партнерами будуть хости, папороті й декоративні злаки біля її основи, а також спіреї, троянди та хвойні на задньому плані. Білі суцвіття особливо ефектні на тлі темної стіни з туї.

Так, висаджена в ряд через 0,8–1 м, волотиста гортензія утворює пухку квітучу живу огорожу заввишки 1,5–2 м. Вона не стрижеться у строгу форму, але влітку й восени стоїть суцільною стіною суцвіть.

Цвітіння починається в липні й триває до вересня, а вицвілі суцвіття залишаються декоративними до пізньої осені, поступово змінюючи колір з білого на рожевий і малиновий.

Дорослий кущ волотистої гортензії зимує без укриття до зони 4 USDA. Лише молоді саджанці першого року варто замульчувати торфом або листям, щоб захистити коріння в безсніжні морози.

Найчастіше це наслідок пересихання ґрунту або сонячного опіку в спеку. Поливайте кущ глибоко в посуху та мульчуйте ґрунт; на лужних ґрунтах причиною може бути хлороз — тоді допоможе підкислення ґрунту.

Так, усі частини гортензії містять сполуки, що при поїданні можуть викликати розлад травлення у тварин. Кущ безпечний при звичайному контакті, але не варто висаджувати його там, де улюбленці гризуть рослини.