Айстра 'Alma Potschke'

Висота 80–100 см і сильний вітер можуть пригнути кущ. Встановіть решітку або пеоновий тримач навесні, або обріжте на половину у травні (Chelsea chop) — кущ буде нижчим і компактнішим.

У вересні–жовтні, коли більшість багаторічників уже відцвіли, — це цінний пізній акцент і нектар для бджіл. Цвітіння триває кілька тижнів.

Зі злаками, очитком 'Autumn Joy', рудбекією й пізніми фіолетовими айстрами. Малиново-лососевий тон незвичний для осені й добре грає з бронзовими злаками.

Повне сонце й помірно вологий родючий ґрунт, що не пересихає. У сухості й тіні кущ слабшає й сильніше хворіє на борошнисту росу.

Новоанглійські айстри схильні до борошнистої роси в сухості й задусі. Допомагають полив у посуху, провітрювання (не загущувати) і поділ куща кожні 2–3 роки.

Кожні 2–3 роки навесні — поділ омолоджує кущ, стримує розмір і знижує ураження хворобами. Центр старого куща зазвичай оголюється й потребує оновлення.

Так, довгі стебла з яскравими квітами стоять у вазі й прикрашають осінні букети. Зрізають на початку розкриття квіток.

Так, новоанглійська айстра зимостійка й надійно зимує у відкритому ґрунті. Восени стебла зрізають (або лишають на зиму), а навесні кущ відростає з прикореневих бруньок.