Айстра однорічна

На розсаду — у середині – наприкінці березня, у ґрунт — наприкінці квітня – у травні, можна й під зиму в листопаді. Покроково про посів — у гайді «Айстри з насіння» в журналі HortiNote.

Бо в ґрунті накопичується збудник фузаріозного вʼянення, від якого рослини раптово вʼянуть і гинуть. Повертайте айстри на ту саму ділянку не раніше ніж через 4–5 років і не садіть їх після гладіолусів, тюльпанів і гвоздик.

З чорнобривцями, циніями, агератумом, вербеною — для яскравого котеджного квітника; з сріблястою цинерарією чи злаками — для стриманішої композиції. Низькі сорти гарні в бордюрі й вазонах, високі — на задньому плані й на зрізку.

Високі зрізкові сорти з міцним прямим стеблом — помпонні, півонієподібні, голчасті. Зрізайте, коли кошик розкрився на дві третини, рано вранці; у воді айстри стоять 7–10 днів і довше.

З розсади — з липня до вересня, з посіву в ґрунт — із кінця серпня до заморозків. Легкі осінні приморозки айстри переносять, тож часто цвітуть довше за інші однорічники.

Так, розсаду можна висадити й на початку червня, а посів у ґрунт у травні – на початку червня ще встигає зацвісти до осені. Пізніше цвітіння буде коротким.

Найчастіше це фузаріоз — ґрунтова хвороба, за якої стебло біля основи буріє. Видаліть уражені рослини разом із ґрунтом навколо, наступного року садіть айстри на іншому місці й обирайте стійкі сорти.

Найчастіше через загущення, тінь, пересушку або надлишок азоту. Дайте рослинам 20–30 см простору, сонце, рівний полив і помірне підживлення з калієм перед бутонізацією.