Бегонія вічноквітуча

З середини січня до початку лютого — під лампою, на поверхню, не засипаючи. Від посіву до висадки минає 3–4 місяці. Детально — у гайді «Бегонія з насіння».

Ні, вічноквітуча бегонія скидає їх сама — це одна з причин, чому її так люблять для клумб. Достатньо рівномірного поливу й підживлення раз на 2–3 тижні.

В обидва місця: на сонці краще ростуть бронзоволисті сорти, у півтіні — зеленолисті. У глибокій тіні бегонія росте, але цвіте скромніше.

З агератумом, лобелією, алісумом і сріблястою цинерарією в бордюрах; з колеусом і бальзаміном у півтіні. Бронзове листя гарно контрастує з білими й рожевими квітками сусідів.

Коли минули заморозки й ночі стабільно вищі за +10 °C — у центрі України в другій половині травня. Від холоду бегонія зупиняється в рості.

Так: до перших приморозків викопайте кущ, пересадіть у горщик, підріжте й поставте на світле підвіконня. Навесні з неї можна нарізати живці.

Найчастіше від прямого сонця й холодних ночей — це захисна реакція, не хвороба. Якщо листя ще й дрібне, перевірте живлення.

Так, бегонії містять оксалати й вважаються токсичними для собак, котів і коней, особливо їхні підземні частини. Не ставте горщики там, де тварини гризуть рослини.