Хоста гібридна

Для глибокої тіні беріть зелені та блакитні сорти (наприклад, «Halcyon») — вони якраз розкривають колір без сонця. Золотисті потребують трохи більше світла. Хоста — взагалі одна з найкращих рослин для тіньового саду.

Дірки в листі — робота слимаків і равликів. Розкладіть навколо куща гравій чи спеціальні гранули, ставте пастки, збирайте шкідників уночі. Сорти з товстим щільним листям («Sum and Substance») майже не страждають.

Навесні на початку відростання або наприкінці літа викопайте куртину й розріжте кореневище на частини з кількома бруньками. Хоста легко переносить поділ; це і омолоджує рослину, і дає нові кущі.

Більшість хост воліють тінь і півтінь. На сонці блакитні сорти втрачають сизий колір і можуть підгоряти, тому для сонячних місць обирають золотисті чи щільнолисті сорти й забезпечують рясний полив.

Це справа смаку: квітконоси можна лишити заради бузкових квітів або зрізати, щоб рослина не витрачала сили й куртина листя лишалася охайною. Духмяні сорти (на основі хости подорожникової) зазвичай лишають цвісти.

Хоста відростає навесні (квітень–травень) характерними «ріжками», тримає декоративне листя все літо, цвіте в липні–серпні, а восени листя жовтіє й відмирає до зими. Навесні цикл повторюється.

Так, улітку (липень–серпень) хоста викидає високі квітконоси з лійчастими квітами лавандового, бузкового чи білого кольору; у деяких видів (як Hosta plantaginea) вони ще й запашні. Утім, головна окраса хости — листя, а не квіти.

Найчастіші причини — пересихання ґрунту, надмір сонця (краї листя «горять») або, навпаки, загнивання кореневої шийки на перезволоженому ґрунті. Хості потрібні півтінь, рівномірна волога й дренаж — тоді листя лишається свіжим.