Гвоздика турецька

Класично — у травні–червні в ґрунт, тоді вона зацвіте наступного червня. Для цвітіння в рік посіву — на розсаду в січні – до середини лютого. Детально — у гайді «Турецька гвоздика з насіння».

Так, зрізання відцвілих щитків стимулює повторне цвітіння й продовжує життя рослини. Кілька суцвіть можна залишити на насіння — для самосіву.

З дзвониками, наперстянкою, люпином, шток-трояндою — у котеджному квітнику; на передньому плані — з віолою й алісумом. Гарна й на грядці для зрізки.

Так, вона довго стоїть у воді й приємно пахне. Зрізайте, коли розкрилася третина-половина квіток у щитку.

З кінця травня до липня на другий рік після посіву. Сорти, позначені як такі, що цвітуть у рік посіву, при ранній розсаді зацвітають наприкінці липня – у серпні.

Так, вона зимостійка й зимує розеткою під снігом. У безсніжні морозні зими розетки можна легко притрусити листям. Небезпечніший за мороз — застій талої води.

Це недовговічний багаторічник, який вирощують як дворічник: після рясного цвітіння рослини часто слабшають. Залишайте кілька суцвіть на самосів або щороку досівайте.

Слабко: для котів і собак поїдання може спричинити розлад травлення, а сік у чутливих людей іноді подразнює шкіру. При звичайному догляді ризик мінімальний.