Канна 'Cleopatra'

'Cleopatra' — генетично нестабільний химерний сорт: на одній рослині розкриваються жовті з червоними цятками, суто червоні й змішані квіти, а листя буває зеленим або шоколадним. Це не дефект, а фірмова ознака.

Як і всі канни — викопати кореневища після осіннього приморозку, просушити й зберігати за 5–10 °C у торфі чи піску. Навесні пророщують і висаджують у ґрунт після зворотних заморозків.

Ні — і в цьому суть. Співвідношення жовтих, червоних і змішаних квітів та забарвлення листя щороку різняться, нерідко посилюючись з віком куртини. Передбачити результат неможливо.

Як солітер-«родзинку» в центрі літньої клумби чи у великому контейнері на терасі, де видно різнобарвні квіти й смугасте листя зблизька. Однотонне тло підкреслює її строкатість.

У травні, коли мине загроза заморозків, на глибину 8–10 см, попередньо пропоживши в теплі. Для ранішого цвітіння підрощують удома в горщику з березня–квітня.

Це нормально — сорт генетично нестабільний (химера), тож пропорція кольорів щороку різна й непередбачувана. Саме це й вважається його головною цінністю, а не вадою.

Після перших заморозків стебла зрізають, кореневища викопують, просушують і зберігають у торфі чи піску за +5…+10 °C. У відкритому ґрунті в Україні канна не зимує.

Найчастіше через прохолодне місце, брак сонця чи пізню посадку непророщеним кореневищем. Канні потрібні тепло, повне сонце, родючий вологий ґрунт і регулярне підживлення.

З нижчими однорічниками спокійних тонів — чорнобривцями, сальвією, циніями, які не сперечаються з її строкатістю. Пурпурове листя канни перегукується з темнолистими партнерами.