Кизил справжній

Сіянці — через 7–10 років, щеплені або живцьовані саджанці — через 3–5. Це головне, про що варто знати до покупки: якщо потрібен урожай, беріть сортовий щеплений саджанець, а не сіянець із насіння.

Бажаний. Кизил частково самоплідний, але поруч посаджені дві різні рослини дають помітно вищий урожай. Якщо місця мало, підійде і сіянець будь-якого походження — головне, щоб цвів одночасно.

У березні, зазвичай раніше за форзицію, і тримає цвітіння два-три тижні. Квітки витримують легкі приморозки. Це найраніше деревне цвітіння в саду, і саме тому кизил такий цінний: він закриває місяць, коли решта каталогу ще спить.

У серпні–вересні, коли кістянки стають темно-червоними й починають мʼякшати. Зелені й світло-червоні плоди кислі й вʼяжуть. Дозрівання розтягнуте, тож збирають у два-три прийоми або підстеляють тканину й струшують гілки.

Так, і це одне з найкращих його застосувань. Він добре тримає стрижку, дає щільну непроглядну стіну й при цьому цвіте й плодоносить. Садять через 1–1,5 м. Стрижуть після цвітіння, щоб не втратити квіткові бруньки наступного року.

Досить багато: доросла рослина займає 4–6 м у діаметрі. Для маленької ділянки його формують у невелике дерево на штамбі — так звільняється простір знизу, а крона лишається на висоті. Відстань від сусідніх дерев — не менше трьох метрів.

Найчастіше через приморозки під час цвітіння: квітки витримують легкий мороз, а от зав’язь — уже ні. Друга причина — відсутність запилювача поруч. Третя — рослина ще молода: перші роки кущ цвіте, але плодів майже не дає.

Майже ні, і це його сильна сторона. На відміну від інших деренів, він має добру стійкість до антракнозу й склівника. Здебільшого проблеми в саду обмежуються щитівкою на старих гілках і борошнистою росою у вологі роки.