Кизильник Даммера

Обидва чудові. Кизильник Даммера нижчий (10–30 см), вічнозелений і швидше створює суцільний килим, бо його пагони вкорінюються. Горизонтальний вищий, листопадний, із мальовничим «ялинковим» малюнком гілок і яскравим осіннім листям. Для цілорічного зеленого покриття беріть Даммера.

Через 60–100 см у шаховому порядку: за 2–3 сезони пагони зімкнуться. Перші роки прополюйте й мульчуйте між кущами корою чи гравієм, щоб бур’ян не випередив кизильник.

Ні, він сам тримає охайну форму. Якщо пагони виходять на доріжку або килим став клаптикуватим, вкоротіть їх у липні–серпні, після цвітіння. Глибока весняна стрижка лише позбавить Вас квітів і ягід.

Так, це вічнозелений кущ: блискуче листя лишається на пагонах, а в холод частина листків бронзовіє чи набуває пурпурового відтінку. У безсніжні морозні зими кінчики пагонів можуть підмерзнути — навесні їх просто зріжте, кущ швидко відновиться.

Білі квітки з пурпуровими тичинками розкриваються наприкінці травня — у червні й приваблюють бджіл. Червоні ягоди достигають улітку і прикрашають килим до зими, поки їх не з’їдять птахи.

RHS відносить їх до потенційно шкідливих: якщо з’їсти ягоди, можливий легкий розлад травлення. Вони декоративні, а не їстівні, тож поясніть дітям, що їх не можна куштувати, і не давайте гризти собакам.

Раптове почорніння пагонів, ніби від вогню, — ознака бактеріального опіку: вирізайте уражені гілки із запасом здорової тканини й дезінфікуйте секатор. Якщо листя жовтіє й опадає, перевірте полив — коріння страждає від застою води. Скручене листя часто означає попелицю чи кліща.

Так, він гарно звисає з країв великих вазонів і ящиків, особливо в поєднанні з прямостоячими хвойними чи злаками. У контейнері на зиму прикопайте горщик або обгорніть його, щоб коріння не промерзло наскрізь.