Лаванда проміжна

Лавандин більший (60–80 см), із довшими квітконосами й найсильнішим ароматом — саме з нього роблять більшість лавандової олії. Але він менш зимостійкий за вузьколисту лаванду, тож на півночі потребує укриття чи контейнера.

Гірше за вузьколисту лаванду: він витримує лише мʼякі зими (зона 6–7). У центрі й на півночі його вкривають на зиму або вирощують у контейнері, який заносять у прохолодне світле приміщення. Сухий дренаж критичний.

Цвіте пізніше за вузьколисту — у липні–серпні. Стрижуть двічі: після цвітіння та навесні, не заходячи в стару деревину. Завдяки довгим квітконосам лавандин особливо цінують для сухих букетів.

Найароматніший і класичний — «Grosso» (основа лавандової олії). Якщо потрібна більша витривалість і зимостійкість — беріть «Phenomenal», що краще тримає холод і стійкіший до хвороб.

Щороку після цвітіння зрізайте відцвілі колоски з частиною пагона (на третину куща), формуючи «подушку», але не заходьте в стару безлисту деревину.

Він менш зимостійкий за вузьколисту лаванду; у більшості областей потребує доброго дренажу й сухого укриття, бо гине від вимокання, а не від морозу.

Найчастіше не від морозу, а від вимокання на важкому вологому ґрунті — коріння загниває. Садіть на піщаний дренований ґрунт на підвищенні.

Без щорічної стрижки кущ грубішає. Підстригайте після цвітіння, не заходячи в стару деревину; сильно здерев’янілі кущі оновлюють живцями.