Пеларгонія зональна

У січні – на початку лютого, у теплі: від посіву до цвітіння минає близько чотирьох місяців. Насіння присипають тонким шаром ґрунту. Детально — у гайді «Пеларгонія з насіння».

До приморозків занесіть горщик у прохолодне світле приміщення (+10…+15 °C), скоротіть полив і не підгодовуйте. Наприкінці зими вкоротіть пагони, а з зрізаних верхівок вкоріньте живці.

З петунією, лобелією, вербеною, сріблястою цинерарією й плющолистою пеларгонією. Червона пеларгонія з білою петунією й синьою лобелією — класичне балконне поєднання.

Так, на сонячну клумбу чи бордюр після заморозків. Пеларгонія посухостійка й гарно виглядає групами одного кольору; восени кращі кущі можна викопати на зимівлю.

Після весняних заморозків, коли ночі вищі за +8…+10 °C, — у центрі в другій половині травня. Перед цим 1–2 тижні привчайте рослини до сонця.

З травня до осінніх приморозків, якщо регулярно обривати відцвілі суцвіття й підгодовувати добривом із калієм. У приміщенні з добрим світлом цвіте й узимку.

Найчастіше — нестача сонця, надто великий горщик, жирний ґрунт або азотні добрива. Поставте на сонце, пересадіть у тісніший горщик і підгодовуйте калієм.

Так, пеларгонія слабкотоксична для котів і собак: при поїданні можливі блювання й розлади травлення, коти чутливіші. Ставте горщики поза досяжністю тварин.