Флокс волотистий

Це борошниста роса — головна хвороба волотистих флоксів, що розвивається в задусі та при пересиханні. Поливайте під корінь, не загущуйте кущі, проріджуйте їх навесні, обробляйте фунгіцидами та садіть стійкі сорти на кшталт «David».

Кожні 4–5 років навесні або на початку осені викопайте кущ і розріжте на частини з кількома пагонами й корінням. Поділ омолоджує рослину, повертає рясне цвітіння й дає нові кущі.

Причини — затінення, пересихання, старий загущений кущ (потрібен поділ) або ураження борошнистою росою чи нематодою. Садіть на сонці, поливайте, діліть кущ і стежте за здоровʼям листя.

Так, пізно восени стебла зрізають майже врівень із ґрунтом і прибирають листя з ділянки — це знижує запас спор борошнистої роси на наступний рік. Дорослий флокс зимостійкий і укриття не потребує.

Флокси — серце літнього квітника: гарні з ехінацеєю, рудбекією, злаками, дельфініумом і котячою мʼятою. Садіть їх групами одного кольору для виразних плям і суцільного аромату.

З липня до вересня, у розпал і наприкінці літа. Тривалість і повторність цвітіння залежать від сорту й видалення відцвілих волотей, що стимулює бічні суцвіття.

Із липня до вересня, великими запашними суцвіттями; видалення відцвілих китиць продовжує цвітіння.

Із ехінацеєю, рудбекією, злаками й шавлією — класика літнього й прерійного міксбордера; флокс дає обʼєм, аромат і колір середнього плану.