Портулак великоквітковий

На розсаду — наприкінці березня – у квітні, у ґрунт — наприкінці травня – у червні, коли ґрунт прогріється. Насіння сіють на поверхню. Детально — у гайді «Портулак з насіння».

Лише в тривалу спеку, рідко й помірно. Портулак запасає воду в листках; перелив для нього значно небезпечніший за посуху.

Там, де інші квіти згорають: на південному схилі, між плитами доріжки, в альпінарії, на підпірній стінці, у кашпо на спекотному балконі.

З газанією, кермеком, очитками, низькими злаками — у гравійному чи кам’янистому квітнику. У кашпо — сам по собі або з іншими посухостійкими однорічниками.

З кінця червня до заморозків. Кожна квітка живе один день, але нові розкриваються щодня. У похмуру погоду й увечері квітки закриті — це норма.

Так, часто: наступного року сіянці з’являються на тому самому місці, коли ґрунт прогріється. Махрові сорти з самосіву часто дають прості квітки.

Через нестачу сонця або надто родючий вологий ґрунт: рослина нарощує листя. Пересадіть на найсонячніше місце в бідніший ґрунт і не підгодовуйте.

Так, портулаки містять оксалати й вважаються токсичними для собак, котів і коней. Садіть його там, де тварини не гризуть рослини.