Самшит вічнозелений

Ознаки — павутиння всередині куща, обʼїдене листя й зелені гусениці з чорною головою. Повісьте феромонні пастки, за перших гусениць обробіть кущ біопрепаратом на основі Bt або інсектицидом, ретельно змочуючи крону зсередини, і повторюйте за кожним поколінням шкідника.

Перший раз стрижуть наприкінці весни, коли мине загроза приморозків, другий — влітку. Працюйте в похмуру погоду, щоб зрізи не горіли. Дрібне густе листя дозволяє тримати чіткі бордюри, кулі та фігури.

Найчастіше це зимове висушування (вічнозелене листя втрачає вологу на морозному сонці), грибкове всихання пагонів або наслідок вогнівки. Восени рясно поливайте, навесні притіняйте від сонця, забезпечте провітрювання й перевірте кущ на шкідників і хвороби.

Для щільного низького бордюру висаджуйте дрібні саджанці через 15–25 см, для вищої огорожі — через 25–40 см. Завдяки повільному росту самшит довго тримає форму без розростання.

Так, самшит тіньовитривалий і добре почувається в півтіні й навіть тіні, тому його часто садять у затінених партерах. На сонці потрібен трохи рясніший полив, а взимку — захист від висушування.

Восени рясно полийте кущі (вічнозелене листя випаровує вологу й узимку) і замульчуйте коріння. Молоді рослини та кулі на сонці варто притінити від лютнево-березневого сонця, щоб уникнути опіків листя.

Це головна рослина для стрижених форм — бордюрів, куль, топіарі й вічнозелених партерів. Ним обрамляють клумби, доріжки й розарій; він тримає структуру саду цілий рік.

Зимує по всій Україні, але в морозну сонячну погоду (лютий–березень) вічнозелене листя обгорає. Молоді рослини й кулі притіняють спанбондом і добре проливають восени.