Шток-троянда

Формально дворічник: перший рік — розетка листя, другий — цвітіння й насіння, після чого рослина зазвичай гине. На практиці вона поводиться як малорічний багаторічник, бо рясно самосіється, і куртина під парканом тримається роками сама собою, оновлюючись сіянцями.

Повністю позбутися майже неможливо, але тримати під контролем — так. Обривайте й спалюйте уражене листя, починаючи з перших плям; поливайте строго під корінь; не садіть мальви щільно; змінюйте місце посадки що два роки. За сильного ураження — фунгіцид на основі міді на початку сезону.

У відкритий ґрунт у травні–червні на постійне місце — вона погано переносить пересадку через стрижневий корінь. Посіяні тоді рослини зацвітуть наступного літа. Можна сіяти й під зиму, у жовтні, тоді сходи зʼявляться навесні.

Після цвітіння стебло зрізають біля землі. Якщо хочете самосіву — залиште кілька коробочок дозріти й розсипатися, решту приберіть, щоб не засмічувати квітник. Розетки другого року на зиму достатньо замульчувати листям.

Уздовж стіни, паркану чи хвіртки — там вона захищена від вітру й не затіняє інші рослини. Це історично її місце в українському саду. Групи по три-пʼять рослин на задньому плані квітника виглядають значно краще, ніж поодинокі стебла.

Зазвичай ні: стебло досить жорстке й тримає себе само. Підвʼязка потрібна лише на дуже відкритому вітряному місці або в сортів вище двох метрів, а також якщо ґрунт надто родючий — від надлишку азоту стебло витягується й слабшає.

Так і має бути: це дворічник. Перший сезон рослина нарощує розетку листя й стрижневий корінь, а цвіте на другий рік. Якщо хочете цвітіння щороку, сійте мальву два роки поспіль — тоді в саду завжди буде і молода розетка, і доросле стебло.

Наприкінці літа частково так, але масове оголення стебла знизу — майже завжди іржа. Огляньте нижній бік листя: помаранчево-бурі подушечки не сплутати ні з чим. Прибирайте уражене листя одразу, це помітно сповільнює просування хвороби вгору.