Спірея сіра

Відразу після цвітіння — у травні або на початку червня. Квіткові бруньки закладаються на пагонах минулого року, тож весняна обрізка позбавляє куща цвітіння повністю. Щороку додатково вирізають до землі близько чверті найстаріших гілок.

Регулярного — ні, лише в перший сезон після посадки й у тривалу спеку. Вид задовольняється помірною вологістю, але, на відміну від спіреї Вангутта, гірше переносить справжню посуху: у сухе літо листя дрібнішає й частково обсипається.

Наприкінці квітня й у травні — це найраніша з поширених спірей. Цвіте вона до повного розгортання листя, тому гілки виглядають суцільно білими. Цвітіння триває близько трьох тижнів.

Так, витримує зони 4–6 і зимує в Україні повсюдно без укриття. У молодому віці варто замульчувати приштамбове коло на першу зиму, більше нічого не потрібно.

Розміром, строком і листям. Сіра нижча (1,2–1,5 м проти 2–2,5 м), зацвітає на два тижні раніше, а листя в неї вузьке й сірувате, тоді як у Вангутта — ширше й синювато-зелене. Для невеликої ділянки сіра підходить значно краще.

Так, це одне з її головних застосувань — вільно зростаючий живопліт 1,2–1,5 м. Садять через 0,8–1 м. Стригти «під лінійку» не варто з тієї ж причини, що й Вангутта: разом із пагонами зрізається цвітіння наступної весни.

Це наслідок відсутності омолоджувальної обрізки: старі гілки перестають гілкуватися й оголюють основу. Вирізайте щороку чверть найстаріших пагонів до землі — кущ відновлюється молодим приростом і тримає щільність знизу доверху.

Обидві зустрічаються, і це не помилка продавця. Спірея сіра — гібрид Spiraea hypericifolia та Spiraea cana; у частині джерел, зокрема в RHS, той самий «Грефшейм» проходить і як Spiraea × arguta. На агротехніку це не впливає жодним чином.