Туя західна

Найкраще садити тую навесні (квітень–травень) або на початку осені (вересень–жовтень), а саджанці з контейнера — упродовж усього сезону. Копайте яму вдвічі ширшу за земляну грудку, не заглиблюйте кореневу шийку, рясно полийте й замульчуйте приствольне коло.

У перший рік після посадки поливайте раз на тиждень, а в спеку — частіше, по 10–15 л під рослину. Доросла туя посухостійкіша, але в тривалу спеку також потребує глибокого поливу, інакше хвоя жовтіє. Мульча з кори допомагає утримувати вологу.

Для щільної зеленої стіни висаджуйте туї через 0,5–0,7 м одна від одної (Смарагд щільніше, Брабант трохи рідше). За такої схеми крони зімкнуться за 2–3 роки й утворять суцільну огорожу без просвітів.

Смарагд росте повільніше (10–15 см на рік), але дає бездоганно густу й охайну колону, що майже не потребує стрижки. Брабант значно швидший (до 30 см на рік) і дешевший, тож із нього жива огорожа виходить раніше, але стригти його доведеться двічі на рік.

Доросла туя зимує без укриття. Молоді рослини перших двох років варто притінити від яскравого лютневого-березневого сонця світлою сіткою чи агроволокном, бо саме воно, а не мороз, спричиняє зимові опіки хвої. Високі колони додатково стягують шпагатом проти снігу.

Так, туя західна — одна з найморозостійкіших хвойних і витримує морози до –35 °C (зона 3 USDA), тож зимує по всій Україні без проблем. Підмерзають хіба що молоді неукорінені саджанці пізньої осінньої посадки.

Бронзово-буре забарвлення хвої взимку — природна захисна реакція туї на холод і яскраве сонце; навесні зелений колір повертається сам. Допомогти можна притіненням від зимового сонця та достатнім осіннім поливом, щоб рослина пішла в зиму не пересохлою.

Часткове відмирання й опадання старої хвої всередині крони — нормальне оновлення, особливо восени. Якщо ж усихають цілі гілки, шукайте причину в пересиханні ґрунту, застої вологи, мінуючій молі або надто глибокій стрижці в стару деревину. Налагодьте полив і проріджте крону.