Ялина канадська

Дві причини, і їх треба розрізняти. Якщо буріння почалося в лютому–березні з південного боку — це сонячний опік, рятує притінення. Якщо хвоя тьмяніє влітку зсередини крони й видно тонке павутиння — це павутинний кліщ, потрібен акарицид двічі з інтервалом два тижні.

Ні, конус вона тримає сама — у цьому й сенс сорту. Прибирають лише сухі гілочки. Зрідка на кущі прокидається «дика» гілка з довгою хвоєю й іншим темпом росту — її вирізають до основи, інакше вона зруйнує форму.

У квітні–травні або у вересні, обовʼязково з контейнера — коріння в ялин поверхневе й не любить пересихання. Осіння посадка мусить залишити щонайменше місяць до морозів, інакше рослина не встигне вкоренитися.

Можна, але горщик треба захистити: у контейнері коріння мерзне значно швидше, ніж у ґрунті. Прикопайте його в землю, обгорніть мішковиною або занесіть у неопалюване приміщення. І не забувайте поливати — узимку рослина висихає, а не мерзне.

Класика — пара обабіч входу або сходів, акцент у рокарії, вертикаль у міксбордері. Важлива умова: місце має бути захищене від зимового полуденного сонця, інакше щороку доведеться боротися з опіками. Північний або східний бік будинку підходить найкраще.

Видові рослини — так, вони дають щільну вітрозахисну стіну й добре тримають стрижку. Але для цього потрібна площа: дорослі дерева виростають до 12–18 м. У звичайному саду на 6 соток для живоплоту краще брати тую або граб.

Найчастіше через однобічне освітлення: рослина тягнеться до світла, і конус перекошується. Повертайте контейнерні екземпляри кілька разів за сезон, а висаджені в ґрунт садіть на відкритому місці, а не впритул до стіни.

Дуже повільно — 3–5 см на рік, а до висоти 1,5–2 м вона йде 20–30 років. Це і плюс, і мінус: форма не виходить із-під контролю, але й купувати треба одразу той розмір, який хочете бачити біля входу.