Астильба 'Brautschleier'

Майже завжди це нестача вологи або надто гаряче сонце: RHS прямо зазначає, що сорт не переносить посухи й може обпекти листя на спеці. Перенесіть кущ у півтінь, замульчуйте ґрунт корою чи компостом на 5–7 см і в спеку поливайте рясно, під корінь.

Раз на 3–4 роки, наприкінці зими або ранньою весною, поки не рушили паростки. Викопайте кущ, розріжте кореневище ножем на частини з 2–3 бруньками й посадіть на тому ж рівні у вологий гумусний ґрунт. Поділ омолоджує астильбу: вона знову цвіте рясно.

Вона прикрашає будь-яку тіньову композицію: з червоною 'Fanal' і рожевими астильбами, із сизими хостами, папоротями, бруннерою та гейхерами. Біля водойми чи в низині, де ґрунт не пересихає, група з 5–7 кущів дає ефект білого серпанку.

Так, це чудова зрізка. Зрізайте волоті, коли розкрилася приблизно половина квіток, — рано-вранці й одразу у воду. Легкі білі суцвіття гарні в літніх букетах із трояндами та півоніями, а засушені зберігають форму.

'Brautschleier' зацвітає на межі червня й липня — пізніше за японську 'Deutschland', що цвіте в травні–червні. Вона вища (60–70 см проти 50–60 см) і має пухкіші, ажурніші волоті. Посадивши обидві, Ви подовжите білу хвилю в тіні майже на два місяці.

Як Вам до вподоби. Засохлі волоті декоративні до зими й тримають іній, тож їх можна лишити й зрізати навесні. Якщо ж хочете охайніший вигляд, обріжте суцвіття після цвітіння — так радить RHS, — а листя залиште до осені.

Загалом сорт здоровий. Найнеприємніший шкідник — довгоносик, личинки якого об’їдають коріння; кущ в’яне без видимих причин. У посуху на листі може з’явитися борошниста роса. Проти обох найкраще допомагає правильне місце: півтінь і рівномірно вологий ґрунт.