Дицентра

Класика: дицентра (весна) + хоста (розгортається влітку, закриває прогалину) + папороть або астільба. Хоста і папороть тіньовитривалі — ідеальні супутники.

Рідко: дицентра не любить, коли її турбують, і добре росте на одному місці роками. Ділять кущ лише за потреби — рано навесні або у вересні, обережно, бо коріння крихке. Без нагальної причини рослину краще не чіпати.

Наприкінці весни — у травні–червні: над ажурним листям вигинаються стебла з рядком серцеподібних квіток. Цвітіння триває кілька тижнів, після чого, особливо в спеку, рослина починає готуватися до літнього спокою.

Ні, це природний літній спокій: після цвітіння листя класичної дицентри жовкне й відмирає, а рослина зимує в кореневищі й знову відросте наступної весни. Не зрізайте листя зеленим — дайте йому віддати поживні речовини в корінь.

Так, усі частини рослини отруйні при вживанні, а сік може подразнювати шкіру в чутливих людей. Садіть дицентру подалі від місць ігор малих дітей, а під час поділу й пересадки працюйте в рукавичках.

Найчастіші причини — надто глибока тінь, пересихання ґрунту або нещодавня пересадка, після якої кущ відновлюється. Дайте дицентрі півтінь, вологий родючий ґрунт і час — і цвітіння повернеться.

У півтіні з вологим, багатим на органіку ґрунтом — біля північної стіни, під деревами, на узліссі тінистого куточка. На повному сонці без постійного поливу дицентра швидко вигоряє й рано впадає в спокій.

Так, у достатньо глибокому горщику з дренажем і вологоємним ґрунтом, у затіненому місці. Урахуйте, що влітку рослина впаде в спокій і контейнер «спорожніє», тож зручно тримати дицентру в групі з тіньолюбами, що прикриють паузу.