Калина звичайна

Санітарна обрізка — рано навесні (до розпускання бруньок): видаліть сухі й пошкоджені гілки. Для омолодження раз на 5–7 років: виріжте 1/3 найстаріших гілок під корінь. НЕ обрізайте влітку після цвітіння — знищите ягоди, що формуються.

Калинова тля — специфічний шкідник. Поселяється на молодих пагонах у травні, листки скручуються навколо колоній. Обприскуйте системним інсектицидом або мильним розчином до розпускання листків. Природний ворог — сонечко.

Після перших заморозків (жовтень–листопад) — холод зменшує гіркоту. Зрізайте цілі грона секатором і зберігайте в холодильнику або морозилці. Для сушіння зрізайте у вересні–жовтні, сушіть при 60°C.

У травні–червні: кущ вкривається пласкими білими суцвіттями, де великі стерильні квіти по краю оточують дрібні плодючі в центрі. Після цвітіння зав’язуються грона ягід, що червоніють до осені й тримаються до зими.

Калина невибаглива: росте на сонці й у півтіні, любить вологий родючий ґрунт і погано переносить тривалу посуху. Полив у спеку й мульчування — головне, що їй потрібно; підживлення мінімальне.

Найчастіше через глибоку тінь, молодий вік або неправильну обрізку (калина цвіте на торішніх пагонах). Для рясних ягід потрібні сонце й присутність комах-запилювачів під час цвітіння.

На вологому місці — біля водойми, на узліссі, у природному куточку саду. Калина гарна як солітер і у вільній живій огорожі, а її квіти й ягоди роблять її цінною для «саду для дикої природи».

Квіти калини приваблюють бджіл та інших запилювачів, а яскраві ягоди взимку годують птахів. Це одна з найкращих рослин для природного саду, що поєднує декоративність із користю для дикої природи.