Лаванда вузьколиста

Лаванду губить не мороз, а волога: на важкому перезволоженому ґрунті коріння загниває, особливо під снігом. Садіть її на сонці, на підвищенні, у легкий дренований ґрунт із піском і гравієм, не мульчуйте вологими матеріалами біля основи — і вона перезимує.

Двічі на рік: одразу після цвітіння зріжте відцвілі колоски з невеликою частиною зелені, а навесні підрівняйте кущ для форми. Головне — не зрізати в стару безлисту деревину, бо звідти лаванда не відростає й кущ розвалюється.

Так, але довго: насіння потребує холодної стратифікації (4–6 тижнів), сходить нерівномірно, а кущ зацвітає на другий рік. Швидше й надійніше розмножувати лаванду живцями влітку, що зберігає сортові ознаки.

Вузьколиста лаванда цвіте в червні–липні. Для сухих букетів і саше колоски зрізають на початку розкривання квіток, коли аромат найсильніший, і сушать пучками у тіні головками донизу.

Класичні дуети — лаванда з трояндами, котячою мʼятою, шавлією, злаками та сріблястими рослинами. Низькі духмяні бордюри з лаванди вздовж доріжок — серце гравійного й котеджного саду.

Так, у контейнері легше забезпечити дренаж і притулок на зиму. Беріть горщик із дренажними отворами, ґрунт із піском, тримайте на сонці, а в холодних регіонах на зиму заносьте у світле прохолодне приміщення.

Затінок, важкий вологий ґрунт або відсутність стрижки. Садіть на сонці на бідному дренованому ґрунті й щороку підстригайте після цвітіння.

У червні–липні; після зрізання відцвілих колосків часто дає слабшу другу хвилю. Вузьколиста — найзимостійкіша з лаванд.