Магнолія Суланжа

Це велике деревце 3–6 м заввишки й завширшки, тож йому потрібен простір — як солітеру на газоні чи головному акценту саду. Для малих ділянок краще обрати компактну зірчасту магнолію.

У квітні–травні, зазвичай до розпускання листя, великими рожево-пурпуровими келихами. Цвітіння трохи пізніше за зірчасту магнолію, тож рідше потрапляє під сильні приморозки.

Причини — молодий вік, пізні приморозки, що гублять бутони, відкрите вітряне місце, надлишок азоту чи обрізка. Садіть у захищеному куточку, мульчуйте, не перегодовуйте азотом і не обрізайте без потреби.

Вологий дренований злегка кислий ґрунт, сонце або легка півтінь, захист від вітру, мульча та рясний полив у посуху. Поверхневе коріння не турбуйте, обрізку зведіть до санітарної.

Садіть навесні на сонячному, захищеному від вітру місці з вологим дренованим злегка кислим ґрунтом. Коріння крихке, тож пересадок магнолія не любить — місце обирають одразу.

Їх побили поворотні заморозки — часта проблема ранньоквітучих магнолій. Садіть у захищеному місці, не на ранковому сонці, щоб бруньки не рушали передчасно.

Як солітер на газоні чи біля тераси, де добре видно цвітіння; під нею гарно натуралізувати весняні цибулинні.

У більшості областей зимує, але потребує захищеного місця. Головна загроза — не так мороз, як поворотні заморозки, що псують ранні квіти.