Рододендрон

Садіть у яму, заповнену кислим торфом і хвойним опадом (рН 4,5–5,5), не заглиблюючи кореневу шийку. Коріння поверхневе, тож яма має бути широкою й неглибокою. Рясно полийте мʼякою водою й замульчуйте хвоєю чи корою.

Причини — лужний ґрунт, надто глибока тінь, пересихання, підмерзання квіткових бруньок або видалення бруньок при обрізці. Забезпечте кислий вологий ґрунт, розсіяне світло й укриття молодих кущів на зиму.

Скручування в мороз — нормальна захисна реакція, що минає з теплом. А жовтіння (хлороз) — це недостатня кислотність ґрунту або жорстка вода: підкисліть ґрунт, поливайте дощовою водою, внесіть залізо.

Восени рясно полийте кущ (вічнозелене листя випаровує вологу й узимку), замульчуйте коріння товстим шаром хвої чи торфу. Молоді й сонячно розташовані кущі притіняють щитами та вкривають від зимового висушування.

Найкращі партнери — рослини зі схожими вимогами до кислого вологого ґрунту: хвойні, гортензії, верес, папороті, хости. Разом вони утворюють гармонійний тіньовий чи вересовий куточок.

Так, усі частини рододендрона отруйні (містять грейанотоксини), небезпечний навіть мед із його квітів. Кущ безпечний при звичайному контакті, але не садіть його там, де діти чи тварини можуть гризти листя.

Листопадні азалії зимостійкі. Вічнозелені рододендрони в перші роки й у холодних областях притіняють від зимового сонця й мульчують кислим торфом — головна загроза не мороз, а зимове висушування листя.

Так — завдяки поверхневій компактній кореневій системі рододендрон переносить пересадку краще за більшість кущів. Пересаджують навесні або на початку осені, з великою грудкою землі, на нове кисле й дреноване місце.