Тюльпан

Садіть у вересні–листопаді, коли ґрунт охолоне до ~10 °C, на сонячне дреноване місце, на глибину близько трьох висот цибулини (12–15 см для великих) і через 8–10 см. До морозів цибулини мають вкоренитися.

Зріжте квітконіс, щоб рослина не витрачала сили на насіння, але листя НЕ чіпайте, поки воно не пожовкне — воно живить цибулину. Коли листя засохне, великоквіткові сорти викопують і зберігають до осені.

Викопані після пожовтіння листя цибулини просушують, очищають, переберають (хворі відбраковують) і зберігають у сухому провітрюваному місці за ~20 °C (улітку), знижуючи температуру ближче до осінньої посадки. Так квіти лишаються великими.

Найчастіше — бо цибулини роками не викопували, і вони здрібніли, або посаджені надто мілко чи в тіні. Викопуйте великоквіткові сорти щороку, садіть глибше на сонці, підживлюйте навесні — і квіти знову стануть великими.

Садіть цибулини у спеціальних пластикових кошиках-сітках, обкладайте гострим піском чи товченою шкаралупою, не лишайте на поверхні принад. Поряд із тюльпанами корисно садити рябчики й нарциси, яких гризуни уникають.

Підсаджуйте до тюльпанів багаторічники, що розростаються пізніше (хости, лілійники, манжетка), або однорічники й незабудки — вони замаскують жовкле листя тюльпанів, поки воно дозріває.

Сортові (бахромчасті, папужні, махрові) без викопування міліють — їх викопують щоліта після пожовтіння листя й зберігають сухими. Видові й дрібні тюльпани можна лишати в ґрунті кілька років.

Класичні пари — з нарцисами, мускарі, гіацинтами й незабудками. А перед ними — багаторічники, що розростаються пізніше (хости, лілійники) і прикривають жовкле листя.