Характеристики, що найбільше впливають на життя рослини у вашому саду
Коли садити, обрізати, підживлювати — і коли милуватися цвітінням
Де розкривається найкраще і з ким гарно поряд
'Palace Purple' — класичний сорт із темно-пурпурним бронзово-металічним листям. Один із перших пурпуролистих відборів гейхери, виділений у К’ю 1980 року; дає насіннєве потомство. Кущ 30–40 см, надзвичайно невибагливий. Дрібні біло-рожеві квітки наприкінці весни – на початку літа.
'Palace Purple' виділили 1980 року в Королівських ботанічних садах К’ю з партії насіння, привезеної зі США, а назву сорт отримав на честь палацу К’ю. Довго його вважали формою гейхери дрібноквіткової, проте нині RHS приймає назву Heuchera villosa 'Palace Purple'. 1991 року він став «Багаторічником року» в США. Лопатеве, схоже на кленове листя зверху бронзово-пурпурове з металевим полиском, знизу — винно-червоне. Листова подушка 20–30 см заввишки й до 40 см завширшки; наприкінці весни – на початку літа над нею здіймаються темно-червоні стрілки з дрібними біло-рожевими дзвіночками.
Це один із найвитриваліших сортів для початківців: росте на сонці й у півтіні, але в спекотному саду влітку листя може вицвітати до бронзово-зеленого, тож на півдні краще обрати місце з полуденною тінню. Темне листя виграшно відтіняє сріблясті й золотисті рослини — чистець візантійський, жовтолисті хости та осоки. Ґрунт потрібен багатий на гумус і добре дренований: важку глину й перезволоження сорт не любить, тож садіть так, щоб основа куща була врівень із ґрунтом або трохи вище. Раз на 3–4 роки навесні кущ варто поділити. Зимостійкість — USDA 4–9.
Той самий простий характер — інша форма й колір


Що найчастіше запитують про цю рослину
Так — навесні і восени листя найтемніше, майже чорнувато-пурпурне. Влітку на сонці може ставати більш бронзово-зеленим. Для збереження темного кольору посадіть у напівтіні.
Зі сріблястим і золотистим листям, світлими квітами й зеленими хостами — темний пурпур стає контрастним тлом. Класика для «кольорових» композицій.
Гейхери природно виштовхуються з ґрунту за кілька років. Восени їх підгортають, а раз на 2–3 роки викопують, заглиблюють і ділять.
Дренований родючий ґрунт і помірна рівномірна вологість. Сорт невибагливий і посухостійкіший за багато гейхер, але застою вологи не любить.
Так, вона тримає листя цілий рік і декоративна взимку. Навесні прибирають підмерзлі й пошкоджені листки перед новим приростом.
Так, на відміну від багатьох гейхер, вона дає насіннєве потомство, здебільшого зберігаючи темний тон (з невеликими варіаціями). Для чистого сорту надійніший поділ.
Через застій вологи й вимокання розетки. Садіть на дренованому місці, трохи піднесено, щоб вода не застоювалася.
Це один із найневибагливіших і найвитриваліших сортів гейхер — терпить сонце й півтінь, посуху й бідніший ґрунт. Достатньо дренажу, помірного поливу й поділу раз на кілька років.
Статті, де йдеться про цю рослину
350+ рослин з паспортами догляду — з фільтрами за світлом, ґрунтом, висотою та стилем саду.