Ялівець китайський 'Blue Alps'

Можна, але обережно й лише злегка вкорочуючи молодий приріст. Сорт цінний саме природною вазоподібною формою з пониклими кінцями, і стрижка «під кулю» її знищує. У стару деревину, як і всі ялівці, він не відростає.

Суттєво — ні. Легке вкорочення молодого приросту сорт переносить, але спроба тримати його меншим за природні 2–3 м призведе до оголених зрізів, у які він не відростає. Якщо місця мало, беріть від початку компактніший сорт.

Це ювенільний, голчастий тип хвої, який сорт зберігає й у дорослому віці — на відміну від багатьох ялівців китайських, що переходять на мʼяку лускоподібну. Практичний наслідок: працювати біля куща треба в рукавицях і не садити його впритул до доріжки.

У квітні–травні або у вересні, з контейнера. Велика крона випаровує багато вологи, тож у перший сезон полив регулярний, а приштамбове коло варто замульчувати корою.

Рідше, ніж колони, але буває: широка ваза накопичує сніг у розвилках. Достатньо струшувати сніг після рясних снігопадів; стягувати шпагатом, як 'Stricta', не потрібно.

Там, де є простір і де він буде помітний здалеку: солітером на газоні, у гравійному саду, великою групою на схилі. Дрібні сусіди поруч губляться, тому компанію йому складають злаки, лаванда чи низькі спіреї.

Погано. Форма в нього розлога й вазоподібна, а не вертикальна, тож для стіни знадобиться забагато місця. На живопліт із ялівців краще брати колоноподібні сорти на кшталт 'Stricta'.

Найчастіше через затінення: восковий наліт, що дає сталевий колір, утворюється лише на сонці. Друга можлива причина — надлишок азоту, від якого приріст зеленіє. Третя — пересадка, після якої рослина рік відновлюється й дає слабший приріст.