Характеристики, що найбільше впливають на життя рослини у вашому саду
Коли садити, обрізати, підживлювати — і коли милуватися цвітінням
Де розкривається найкраще і з ким гарно поряд
'Coccinea Speciosa' ('Coccineum Speciosum') — старий гентський гібрид (Сенеклоз, до 1832 р.) з яскравими оранжево-червоними квітками з жовто-оранжевою плямою. Морозостійкий: витримує близько −26 °C (зона 5). Висота 1,25–1,5 м за 10 років, з віком до 2,5 м. AGM RHS.
'Coccinea Speciosa' (у реєстрі RHS – 'Coccineum Speciosum') – один із найстаріших гентських гібридів. Його вивів бельгієць Л. Сенеклоз до 1832 року, а в британському каталозі розсадника Loddiges сорт з’явився 1836 року. У травні на кущі розкриваються пухкі суцвіття приблизно з 14 простих лійчастих квіток близько 5 см завдовжки. Пелюстки сяйливо оранжево-червоні з великою жовто-оранжевою плямою, тичинки довгі, червоні. Висота куща 1,25–1,5 м за 10 років. Восени листя забарвлюється в оранжеві й жовті тони.
Сорт має нагороду AGM від RHS (1969, 2002, 2012). Селекціонери охоче використовують його як батьківську форму. Росте легко, але щоб рясно цвісти, йому потрібна частка сонця; ґрунт, як для всіх азалій, – кислий, пухкий, вологий, без застою води. Вогняний колір найкраще звучить на тлі темної хвої або біля білих і жовтих азалій. Американське товариство рододендронів оцінює морозостійкість приблизно в −26 °C, тож у більшості регіонів України сорт зимує без укриття, а мульча захистить поверхневе коріння.
Той самий простий характер — інша форма й колір
Що найчастіше запитують про цю рослину
Вогненно-помаранчеві суцвіття з'являються до листя — кущ горить як факел на фоні ще темного весняного саду. Ефектно поряд із форзицією або жовтими нарцисами під кущем.
Кислий (рН 4,5–5,5), вологий, дренований і багатий на органіку. На вапнякових сухих ґрунтах азалія хлорозить — рятують торф, хвойний опад і мульча.
Дуже — це один із найзимостійкіших культиварів листопадних азалій (зона 4–5). Тому вона надійна навіть у прохолодніших регіонах.
У легкій півтіні на узліссі, під ажурними деревами й у вересовому саду. Помаранчеве цвітіння яскраве, тож потрібне спокійне зелене тло.
Так, восени листя набуває вогненно-помаранчевих тонів. Це робить кущ цікавим і після цвітіння.
Найчастіше — хлороз від залуження ґрунту, коли блокується засвоєння заліза. Підкислюйте ґрунт, мульчуйте хвоєю й поливайте дощовою водою.
Ні, форма природно гарна; прибирають лише сухі гілки. Відцвілі суцвіття можна виламувати, щоб рослина не витрачала сили на насіння.
Із синіми весняними цибулинними, свіжою зеленню папоротей і білими рододендронами — холодні тони гасять яскравість помаранчевого. Гарна й у групі листопадних азалій різних кольорів.
Статті, де йдеться про цю рослину
350+ рослин з паспортами догляду — з фільтрами за світлом, ґрунтом, висотою та стилем саду.