Азалія 'Homebush'

Унікальна кулясто-помпонна форма суцвіть нагадує квіти куль-гортензій. Виглядає акуратно і декоративно навіть у маленькому саду або в горщику на терасі.

У травні, вкриваючись щільними кулястими суцвіттями, що нагадують маленькі букети. Восени сорт удруге декоративний завдяки помаранчево-червоному листю.

Кислий (рН 4,5–5,5), вологий, але дренований, багатий на органіку. На вапнякових і сухих ґрунтах азалія хлорозить і гине — рятує торф, хвойний опад і мульча.

У легкій мереживній півтіні під ажурними деревами, на узліссі чи як акцент у вересовому куточку. Пряме полуденне сонце пришвидшує відцвітання.

Так, щільні кулясті суцвіття добре стоять у вазі й ефектні у весняних букетах. Зрізають гілки на початку розкриття квіток.

Головна причина — надто лужний ґрунт, за якого блокується засвоєння заліза. Підкислюйте ґрунт, мульчуйте хвоєю та поливайте м'якою (дощовою) водою.

Регулярна обрізка не потрібна — форма гарна від природи. Прибирають лише сухі гілки, а відцвілі суцвіття за бажанням виламують до зав'язі насіння.

Так, листопадні азалії групи Knap Hill зимостійкіші за вічнозелені (приблизно зона 5–6). Молоді рослини перший рік мульчують, а квіткові бруньки на відкритому місці можуть підмерзати.

Незвичними щільними кулясто-помпонними суцвіттями з напівмахрових квітів — вони схожі на маленькі букети. Це одне з найбільш фотогенічних цвітінь серед листопадних азалій.

У легкій півтіні на узліссі, під ажурними деревами чи у вересовому куточку, а також у контейнерній культурі. Пряме полуденне сонце скорочує цвітіння.

Так, восени листя набуває помаранчево-червоних тонів. Тож сорт цікавий двічі — рясним травневим цвітінням і осіннім листям.