Лілія

Лілія (Lilium) — рід цибулинних, від яких походять одні з найефектніших садових квітів. На відміну від тюльпанів, цибулина лілії не має щільної захисної оболонки (складається з соковитих лусок), тож не виносить ні пересихання, ні застою води.

Групи лілій

Азіатські — ранні, невибагливі, найзимостійкіші, яскраві, але без аромату. Східні (оріентальні, як «Stargazer») — великі, дуже духмяні, пізні, менш зимостійкі. ОТ-гібриди (орієнпети) — гігантські, духмяні, міцні й зимостійкі, поєднують найкраще. Є ще трубчасті та ЛА-гібриди.

Посадка й дренаж

Садять лілії весною або восени на глибину близько трьох висот цибулини (12–20 см), на сонячне чи напівтінисте місце з добрим дренажем. У застої води цибулина загниває, тож на дно ями додають пісок. Принцип «голова на сонці, ноги в тіні» — основу стебла притіняють сусідніми рослинами.

У дизайні саду

Лілії садять групами по 3–5 серед багаторічників і невисоких кущів у міксбордері, а компактні сорти — у контейнерах. Вони чудові на зрізку; у духмяних сортів аромат відчутний здалеку.

Види та сорти

Нижче — представлені в енциклопедії групи й сорти лілій; у кожного власна сторінка з паспортом догляду.