Гейхера 'Red Spangles'

Пухкий суглинок або піщаний ґрунт нейтральної реакції — вологий, але без застою води. На важкій глині додайте в яму пісок і дрібний гравій або садіть на підвищенні: сорт дуже чутливий до гнилі кореневої шийки.

Деревне кореневище з роками піднімається над ґрунтом, а взимку його ще й випирає морозом. Щороку восени чи навесні підсипайте до основи куща компост або мульчу, а раз на 3–4 роки викопуйте, діліть і садіть глибше.

Малинові волоті найкраще звучать на тлі сріблястого листя — чистецю візантійського, полину, котячої м’яти. Гарні також білі гвоздики, сині дзвоники й низькі злаки в рокарії чи на гравійній грядці.

Так, на відміну від багатьох декоративнолистих гейхер, ця квіткова гейхера добре росте на сонці — за умови, що ґрунт не пересихає надовго й при цьому не застоює воду. Підійде й легка півтінь, але в глибокій тіні вона цвіте слабко.

На початку літа, переважно в червні: над листям піднімаються тонкі стрілки до 50 см з пухкими волотями малиново-червоних дзвіночків. Якщо вчасно зрізати відцвілі стрілки, кущ виглядає охайніше й довше тримає форму.

Частково: це напіввічнозелена гейхера, і в м’які зими темно-зелені листки зимують. Навесні просто обріжте пошкоджене морозом листя — нове відросте швидко.

Найчастіше — від гнилі кореневої шийки через вимокання, а не від морозу. Саме так сорт загинув у багаторічних випробуваннях Чиказького ботанічного саду на важкому глинисто-суглинистому ґрунті. Дренаж, посадка без заглиблення й мульча з гравію — найкращий захист.

За даними RHS, це насамперед личинки довгоносика, що гризуть коріння, листові нематоди та іржа гейхери. Оглядайте кущ навесні, видаляйте листки з помаранчевими подушечками іржі й не загущуйте посадку, щоб листя швидко просихало.