Півонія 'Duchesse de Nemours'

Так, це один із найароматніших сортів травʼянистих півоній — солодкий запах із цитрусовою ноткою чути за кілька кроків від куща. Саме тому її садять біля доріжки, тераси чи вікна, а не в глибині квітника.

Бруньки відновлення мають бути на 3–5 см під землею — не глибше. Це найчастіша помилка: заглиблений кущ росте, нарощує листя, але роками не цвіте. Занадто мілка посадка, навпаки, загрожує підмерзанням.

Так. Квітки великі й важкі, а після дощу стебла лягають на землю. Кругову опору ставлять навесні, коли пагони відросли на 20–30 см, — пізніше просунути кущ у кільце вже складно.

Наприкінці серпня — у вересні, коли спека спала, а до морозів ще далеко. Весняний поділ рослина переносить погано. Ділянка має містити 3–5 бруньок і частину коріння; цвітіння відновиться через два-три роки.

Пізно восени, після перших заморозків, на рівні ґрунту. Раніше зрізати не можна: до заморозків листя працює на кореневище й закладає бруньки наступного року. Зрізане листя краще прибрати з ділянки.

Біля доріжки, тераси чи вікна — там, де відчувається аромат, бо саме він головна перевага сорту. Місце сонячне або з легкою півтінню опівдні, без застою води й на відстані від дерев із поверхневим корінням.

Так, до тижня. Зрізають на стадії мʼякого бутона, що починає розкриватися, рано вранці, лишаючи на стеблі не більше третини листя. Розпустившись у вазі, квітка наповнює ароматом усю кімнату.

Найчастіше через заглиблену посадку: бруньки мають бути на 3–5 см під землею. Інші причини — надто молодий кущ (перші два роки цвітіння слабке), глибока тінь, надлишок азоту й нещодавній поділ.