Півонія 'Festiva Maxima'

Обидві білі й махрові, але 'Festiva Maxima' має малинові штрихи в глибині квітки, більший розмір суцвіття (18–20 см проти 15–18) і цвіте на кілька днів раніше. Аромат сильніший у 'Duchesse de Nemours'. Якщо потрібна одна біла півонія — беріть Дюшес за запах, якщо дві — вони добре доповнюють одна одну.

Так. Квітки 18–20 см настільки важкі, що після дощу стебла лягають на землю. Кругову опору ставлять навесні, коли пагони відросли на 20–30 см; пізніше просунути кущ у кільце вже неможливо.

Десятиліттями — здорові екземпляри цього сорту відомі віком понад 50 років. Пересаджувати півонію без потреби не варто: після кожного поділу вона відновлює повноцінне цвітіння два-три роки.

Наприкінці травня й на початку червня, приблизно два тижні, — на кілька днів раніше за 'Duchesse de Nemours'. Разом ці два сорти розтягують білу півонієву хвилю майже на місяць.

Наприкінці серпня або у вересні. Ділянка має містити 3–5 бруньок і частину коріння, бруньки заглиблюють на 3–5 см. Весняний поділ рослина переносить погано.

Їхня яскравість залежить від погоди й віку квітки: у прохолодну весну штрихи чіткіші, у спеку блідішають, а до кінця цвітіння майже зникають. Це нормальна мінливість сорту, а не пересортиця.

Так, класична зрізна півонія: у вазі стоїть до тижня. Зрізають на стадії мʼякого бутона рано вранці. Малинові штрихи всередині розкритої квітки роблять букет цікавішим за суцільно білий.

Ні. Мурахи приходять на солодкі виділення бутонів і не завдають рослині шкоди; на розкриття квітки вони теж не впливають. Прибирати їх не потрібно — достатньо струсити бутон, якщо квітку зрізають у букет.